Шановні учасники нашої зустрічі!
Шановні лідери, шановні наші друзі, народи – народи країн, які підтримали нас в Україні, а отже, і своє власне право на незалежність.
Сьогодні – треті роковини від початку цієї війни. Сьогодні ви бачите нашу столицю, нашу країну, ви бачите наших людей. З лідерами, які прибули в Київ, ми почали цей день зі вшанування пам’яті наших воїнів, які віддали свої життя заради України. Лідери, які сьогодні з нами офлайн і онлайн, – усі підтримують Україну, наш суверенітет, наш захист, нашу територіальну цілісність. Як і тоді, так і сьогодні ми всі знаємо, що це абсолютно неспровокована та злочинна війна Росії проти України, загарбницька війна. Як і тоді, так і сьогодні важливо це знання не приховувати й називати речі своїми іменами. Будь-який дієвий спротив народу у війні засновується саме на усвідомленні правди – правди, яка об’єднує людей в країні та всіх у світі, хто підтримує. Я дякую всім вам, шановні друзі, дякую вам за підтримку! Дякую всім нашим людям в Україні, усім українцям вдячний, усім українцям у світі, які підтримали свою державу. І дякую за те, що ми за три роки не втратили головного - єдності, не загубили правди й не зрадили своєї мети – надійного, тривалого миру для України. Справедливого миру.
В якій точці ми сьогодні?
24 лютого 2025 року, через три роки від початку путінської триденної «спеціальної військової операції», Україна жива, бореться, і в нашої держави друзів у світі більше, ніж будь-коли.
Ніхто у світі не вірить російській брехні про нашу державу й наших людей. І навіть ті, хто, на жаль, став спільником Росії у війні, хто бреше разом із нею, – усі вони розуміють кого і в чому вони підтримують. Вони можуть зробити різні кроки, вони можуть заробити якісь гроші на своїх відносинах із Росією зараз, але ніколи не здобудуть поваги.
І наша повага зараз – українців, українок, також мільйонів людей в усьому світі – наша повага усім вам. І таким лідерам і народам, як ваші. Які з нами від початку. Які допомогли врятувати тисячі життів. Які допомагають нам захищати наше небо та зберігати позиції на фронті. Які розбудовують разом із нами виробництва зброї, щоб наповнити і наші, і свої арсенали. Які прихистили українців, коли це було так потрібно. Які не мовчать, коли світ повинен чути, що відбувається. І які – ми це дуже-дуже цінуємо – підтримують сильну дипломатію заради миру.
Дорогі друзі!
Цей рік повинен стати роком початку реального, надійного миру. Путін не подарує нам цей мир, не віддасть його в обмін на щось. Ми маємо здобути мир силою, мудрістю і єдністю – нашою з вами співпрацею. Про мир неможливо просто оголосити за одну годину, неможливо оголосити за один день сьогодні, завтра, післязавтра. На жаль. Така реальність. Якщо хтось спробує це зробити, і саме так – без будь-якої опори, це не спрацює. Без будь-яких гарантій безпеки це не спрацює. Надійний, тривалий мир – це значно більше, ніж тиша на фронті. Ми пам’ятаємо, що з 14-го року, саме з 14-го, більше 25 разів Росія порушила режим припинення вогню. До речі, коли генерал Келлог був в Україні, я передав йому і передав Президенту Сполучених Штатів Америки документ із переліком всіх «сізфаєрів» з конкретними датами, які Росія зламала. Тому мир може бути наслідком зваженої дипломатії та абсолютно чітких гарантій безпеки.
Перше. Війна триває проти України, і тому Україна має бути за столом перемовин. Разом з Європою. Стратегічною мішенню Росії є саме Європа, європейський спосіб життя, а отже і безпека та доля Європи не може визначатися без Європи. Україна, Європа разом з Америкою – ми маємо бути за столом перемовин навпроти Росії, щоб необхідність миру не була знову заговорена обіцянками про «нормалізацію», «перезавантаження» чи «замирення».
Друге. Завершення війни має починатися з кроків, що відновлюють довіру до самої ситуації, бо довіри до Росії немає. І треба ситуація, у якій говорять про завершення війни. Реальна ситуація. І зараз таким кроком може стати звільнення полонених – тисяч, саме тисяч людей, яких утримують у Росії, і частина з них – не тільки з 22-го року, а значно раніше – ще з 14-го року. Росія повинна відпустити українців. Україна готова до обміну всіх на всіх, і це – справедливий варіант.
Третє. Україна й багато хто у світі стверджують, що НАТО зараз є найбільш простим, дешевим, надійним способом гарантувати спокій та мир в Європі. Це дійсно так. Це вже готова й ефективна система гарантій безпеки, яка працює десятиліттями та яка не допустила розпалення війни навіть там, де є кордон між НАТО й Росією. А це довгий кордон. Ми маємо чесно говорити: Україна заслуговує не тільки на членство в ЄС, але й на гарантії безпеки, які дає НАТО. І якщо членство в НАТО для України, для наших людей й надалі залишиться закритим, у нас із вами не буде іншого вибору, ніж будувати НАТО в Україні, тобто забезпечувати таке фінансування, такі контингенти й таке оборонне виробництво, які означатимуть гарантований мир. Чи зможемо ми зробити це самі? Ні. Ні, і я вдячний усім вам, і я вдячний всім нашим партнерам, хто готовий допомагати. Гарантії безпеки – це ключ до миру, і чим надійніші вони будуть, тим довше буде зберігатися мир.
Четверте. У нас уже 28 двосторонніх безпекових угод із партнерами – і майже з усіма, хто бере участь у сьогоднішній зустрічі. І це дуже чіткі зобов’язання, які роблять сильнішою і Україну, і ваші країни. Це оборонні, фінансові, політичні речі, які працюють передусім на нерозширення цієї війни. І нам потрібно збільшувати те, про що ми домовилися з вами на двосторонній основі: більше взаємодії, більше оборонного виробництва, більше фінансової стійкості, більш технологічні речі. І те, що безпосередньо захищає життя людей: розвиваючи українську ППО, ми створюємо основу нового європейського повітряного щита. Будь ласка, кожне зобов’язання щодо ППО – воно критично важливе. І на основі цього початкового фундаменту ми разом маємо створити дієву й достатню для безпеки систему гарантій – для справедливого, тривалого миру, для України та всієї Європи.
І пʼяте. Ми всі бачимо, яка турбулентність почалася в глобальній політиці. Але будь-які проблеми – це можливості. Збереження свободи в Європі прямо залежить від здатності нас, усієї Європи стати щонайменше в безпеці незалежними. І ніколи, ніколи Європа не може дозволити собі відставати в глобальній технологічній конкуренції. Зараз, на жаль, є моменти, фіксується таке відставання. І тільки в єдності, саме як об’єднаний континент ми можемо це відставання виправити. Не хтось один саме для себе, а європейці разом для Європи, для всього світу. І всі партнери разом заради спільних завдань.
24 лютого не стало щасливим днем для Путіна і саме тому, що ми всі об’єднались: українці у своєму домі, європейці на своєму континенті, Америка об’єдналась з Європою, «сімка» та всі у світі, хто відчув, яким несправедливим є вторгнення Росії. Зараз варто робити більше, ніж учора. Підтримувати одне одного більше, ніж будь-коли. Щоб в цьому році можна було сказати: ми зробили все, що могли й мусили зробити, і ось мир є.
Я хочу подякувати всім вам за підтримку! За те, що ми разом. Я пишаюся нашою з вами співпрацею. Я дуже пишаюся нашою з вами дружбою. Дякую дуже.
Слава Україні!
